ЗАГАДКА «ДАЧІ ХРУЩОВА»

Share Button

ЗАГАДКА «ДАЧІ ХРУЩОВА»

Я дуже люблю приходити сюди у будь-яку пору року – тут завжди затишно та надзвичайно тихо (завжди дивуюсь – поруч дорога, якою цілодобово курсують тролейбуси та машини, а шум поглинається. Чим та як? Не знаю. Ось у чому містика цього місця і не тільки!)

Куточок таємничої дачі

Яри, висохлі озера та струмки, мости через них, дивні споруди в тіні сторічних дерев та кущів надають цьому парку якусь таємничу магію. І все це знаходиться майже у центрі нашої столиці. Дві старовинні будівлі у стилі «київського ренесансу» з елементами модерну збереглися у досить непоганому стані. Місцеві мешканці називають це місце дачею Хрущова.

Сядьте у тролейбуси № 18 або № 6 на Майдані Незалежності та доїдьте до зупинки «Вулиця Багговутівська» (я писала про неї в пості «Нездійснений Монмартр»). Проїхавши Лук’янівку, дивіться уважно у вікно, за кілька хвилин ви помітите з правої сторони за парканом парк із будівлями, що і є місцем нашого інтересу.

Тут дійсно приємно відпочивати

Збоку височіє будівля ПАГу (Інституту педіатрії, акушерства та гінекології), тож не дивуйтесь, що в парку багато молодих жіночок із дітьми або без, які вийшли на прогулянку чи то собі сидять на лавочках, може й не підозрюючи про бурхливу історію цього загадкового місця. Знаю напевно, бо одного разу гуляючи там, сіла відпочити поруч із молодими панянками. Розговорилися, і я їм розповіла історію, яку зараз переказую вам. Слухали, зазираючи в рота та виловлювали кожне сказане слово…

Першим їхнім запитанням було: «А звідки така назва «Дача Хрущова?». Відповіла, що згідно з легендою (а може й ні, ніхто не знає достеменно) Хрущов вибрав це безпечне місце після замаху на нього неподалік своєї квартири на вулиці Павловській, де він жив після визволення Києва у 1943 році. Місце отримало назву «Дача Хрущова», і таким дійшло до 21 сторіччя.

Стежина, що веде до ставка

Історія створення парку та будівель також досить цікава, і ми її не можемо ніяк оминути, згадуючи це місце.

У далекому 1889 році аптекарський службовець Октавіан Бєльський придбав наділ у Кмитівому Яру, який вважався околицею Києва. Саме тут починалася річка Глибочиця (впадала в Почайну, тепер у колекторі). А вже у 1893 модний та відомий на той час київський архітектор Микола Казанський створив проект майбутнього маєтку. Справи у Бєльського йшли добре, він став власником аптеки та успішним підприємцем, тож вирішив додати до майна ділянку поруч для ще однієї будівлі з двома п’ятикімнатними квартирами, які пан аптекар здавав в оренду.

Фрагмент будівлі з елементами модерну

На початку 20 століття місцевість активно забудовувалась та заселялась – неподалік звели храм Святого Феодора, почали працювати два заводи. Район приваблював людей творчих професій: художників, письменників, вчених. Тут мали особняки та садиби художники Олександр Мурашко, Микола Пимоненко, Володимир Менк, поруч стояли будівлі, де мешкала мати Лесі Українки Олена Пчілка, письменник Костянтин Паустовський (між іншим, нащадок запорізьких козаків!), дослідник Арктики фізик Отто Шмідт.

Такі вази-скульптури з’явилися уже в 20 сторіччі

Згодом провели трамвайну лінію, що з’єднувала цей район із центром міста. Його маршрут пролягав через мальовничу місцевість урочища Реп'яхів Яр від Лук’янівки до Кирилівської площі (наразі сквер на перехресті вулиці Кирилівської та Подільського Узвозу)..

Ситуація змінилася після Жовтневого перевороту 1917 року у Петрограді, після якого відбулася насильна націоналізація майна.

Парк зробили на деякий час доступним для відпочинку всім громадянам. Але вже на початку 30-х років садибу загородили високим парканом та перетворили на урядову резиденцію. У 1934-37 роках тут оселився нарком внутрішніх справ УРСР Всеволод Балицький. Саме він керував переносом столиці з Харкова до Києва, приймав рішення щодо масових репресій та руйнуванню тисячі храмів та інших пам’яток архітектури. У цей список попав також Храм Святого Феодора або, як його ще називали, «Київський Єрусалим», що знаходився майже навпроти дачі.

Балицький не шкодував державних коштів на благоустрій своєї резиденції, витративши десь мільйон карбованців на мости, перекинуті через яри, альтанки, паркові скульптури, штучні озера та інші примхи. Незабаром його розстріляли як «ворога народу», а садибу передали піонерському табору для дітей співробітників НКВД. Після Другої світової війни Микита Хрущов жив із своєю родиною у великому будинку, менша будова призначалася для охорони та обслуговуючого персоналу.

Тут колись жили ведмеді

Кажуть, що у 1948 році з обох боків особняка добудували спальні для Микити Сергійовича та його дружини. Хрущов любив це місце та додав йому ще більше розкоші – у маленькому замку над обривом жили ведмеді, по парку гуляли павичі, в озерах плавали качки та риби, а мальовничі клумби троянд та інших квітів радували око. Після від’їзду Хрущова до Москви садиба залишалась резиденцією перших секретарів ЦК.

І тільки Щербицький відмовився від цієї резиденції та практично започаткував традицію розташування урядових резиденцій за містом – у Конча-Заспі. У 1978 році у парку була зведена багатоповерхова будівля, куди переїхав Інститут педіатрії, акушерства та гінекології (ПАГ), який функціонує і донині.

Це місце овіяне легендами та сказаннями. Кажуть, що з дачі до будівлі Академії при президентові Україні на розі вулиць Пугачова та Багговутівської (колишній будинок Вищої партійної школи) веде підземний хід. А ще балакають, що у повний місяць у парку дачі, особливо біля висохлих озер та річок, можна побачити тіні чи то людей чи то тварин й почути якісь дивні звуки, а може то просто гра місячного світла та шуму столітніх дерев, але ці чутки ладні зупинити кожного, хто хоче прогулятися тут вночі….

Наразі у старих приміщеннях працюють лабораторії інституту та приватні медичні заклади. Вхід до парку вільний.

(Матеріал заснований на Інтернет ресурсах та власному досвіді)

Комментариев еще нет.

Оставить комментарий

error: Content is protected !!