НЕЗДІЙСНЕНИЙ МОНМАРТР

Share Button

НЕЗДІЙСНЕНИЙ МОНМАРТР

Чи знаєте ви, що у Києві є вулиця, яка б могла стати щось на зразок паризького Монмартра? Ідея її створення належить унікальному українському художнику Олександру Мурашку, який жив у кінці XIX – на початку XX століття. Йому так подобалося тихе передмістя української столиці, де чудово працювалось, що він мріяв перетворити цю вулицю на своєрідне «мистецьке містечко», пропонуючи друзям оселитися поруч.

(фото з Інтернету)

Хто знає, якби не жорстоке вбивство цього художника, ми б зараз мали не вулицю Багговутівську, а Київський Монмартр.

Між іншим, ця вулиця, розташована неподалік станції метро «Лук’янівська», має досить цікаву історію та багато таємниць, які не всі, на жаль, вже можна розгадати.

Тож давайте прогуляємося по ній та побачимо, що збереглося та залишилося до сьогодення.

Вулиця Багговутівська

Вулиця проходить по рівній місцевості десь приблизно 500 метрів, а потім спускається у Кмитів Яр, де наразі розташована вулиця Миколи Мурашка (дядька великого художника), а потім знову починає свій підйом на гору Юрковицю. Кажуть, саме тут і знаходиться кордон між сучасними районами Лук’янівка та Татарка.

Вулиця Багговутівська з’явилася в 40-ві роки XIX століття й названа іменем першого поселенця Леонтія Багговута, бо саме його садиба згадана у літопису 1843 року. Леонтій Багговут, чий рід мав норвезьке походження, був родичем генералів Карла та Олександра Багговутів, героя війни 1812 року та учасника Кримської війни 1853-1856 років. Кажуть, що він був власником навколишніх земель. Після декількох небезпечних паводків на Подолі, кияни стали переселятися на горбисту місцевість. Інтелігенція вибрала саме цю вулицю для будівництва своїх садиб та будинків, тож вулиця почала стрімко розвиватися..

У 1885 році на її початку з’явилася єврейська лікарня (всього три будівлі на 112 ліжок), на будівництво якої виділив кошти цукровий король Ізраїль Бродський. Його діти продовжили традицію батька, і лікарня поступово розширялася. До цієї ініціації приєдналися інші заможні мешканці Києва. У лікарні подавали безкорисливу допомогу всім, хто її потребував. За десятиліття лікарня розбудувалася, наразі це відомий у столиці медичний заклад, який займає досить велику територію. Але декілька старих корпусів все ще працюють за призначенням.

Тут працював Микола Леонтович

На розі вулиці Багговутівської та Пугачова стоїть будинок № 12/2, зведений у 1903 році за проектом архітектора Євгена Єрмакова (зараз це одне з приміщень Національної Академії державного управління при Президентові України). На початку XX століття в ньому знаходилась церковно-вчительська семінарія, першим директором якої був майбутній перший митрополит Київський і всієї України Василь Липківський. Тут працював видатний український композитор та диригент Микола Леонтович, який є автором різдвяної колядки «Щедрик», відомої у всьому світі під назвою «Carol of the bells”, що має безліч інтерпретацій.

Йдемо далі по вулиці, доходимо до світлофора та бачимо огорожу з написом «Київський Єрусалим». Дійсно, тут знаходилася церква Феодора Освяченого, будівництву якої сприяв Олександр Багговут у 2-й половині XIX століття. Згодом він же став старостою храму. Ця церква прославилася точною копією єрусалимської Кувуклії, невеличкої каплички, що знаходиться безпосередньо над печерою Гроба Господнєго, відбудованої у 1895 році. Неподалік був цвинтар, де ховали знаних громадян.

Таким був Храм Феодора Освяченого

(фото з Інтернету)

За радянських часів, у 1935 році храм хотіли підірвати, але він виявився досить міцним, тож його вирішили розібрати, а цеглу використати для зведення будинку що поруч. Й досі, якщо придивитися до цієї п’ятиповерхової «сталінки», можна помітити, що цегла першого та інших поверхів різна. Поблизу облаштували сквер, й про храм більше не згадували.

Місце розкопок церкви

І тільки у 2007 році почалося відновлення цієї церкви, та були проведені археологічні розкопки, на місці яких знайшли ключі від храму та поховання.

Будинок за № 14 на вулиці, споруджений близько 1910 року у популярному тоді стилі модерн, є також досить цікавим. Підполковник у відставці О. Козаровський придбав ділянку у полковника В. Бенсона, який ймовірно почав будівництво цього шикарного особняка (зараз ця будівля належить приватній клініці).

Особняк Бенсона

Елементи популярного на той час стилю модерн

Після революції 1917 року його націоналізували, перебудували та розташували там клуб заводу «Укркабель», що займав територію навпроти. На місці цього заводу зараз розташувався великий торговельний центр «Променада центр».

Існують свідчення, що за адресою вул. Багговутівська, 25, знаходилась садиба, ділянку для якої купив український художник Олександр Мурашко після продажу великого будинку, своєї спадщини по вулиці Малій Житомирській.

Так виглядала садиба Мурашків

(фото з Інтернету)

А ось десь на цьому місці був розташований будинок художника О. Мурашка

Тут він влаштував не тільки домівку для своєї сім’ї, але також й майстерню. Краєвиди були чудовими, він багато малював на пленері та спілкувався зі своїми колегами. Мурашко вчився живопису у Парижі та Мюнхені та був першим визнаним українським художником-імпресіоністом, цей стиль припав йому до душі, коли він малював на Монмартрі. Ще тоді, у ті далекі роки, він мріяв створити такий же простір на своїй вулиці, де мешкало чимало письменників та митців.

Відома картина Олександра Мурашка «Дівчина в червоному капелюсі»

(фото з Інтернету)

Все змінилося, коли Радянська влада запанувала над Києвом, і почалася плутанина та хаос. Олександр був у розпачі. Його дружина Маргарита Мурашко згадує ці трагічні часи в своїх спогадах «Эти десять лет большого, глубокого счастья…», написаних багато років тому, які передавалися з покоління в покоління друзями сім’ї художника та були надруковані тільки на початку 2017 року. У них  ми знаходимо підтвердження тому, що Олександра було вбито у 1919 році на Лук’янівці співробітниками більшовицької міліції пострілом у потилицю. Тодішня преса писала, що він був пограбований і забитий бандитами, що було неправдою.

Книга спогадів Маргарити Мурашко

Талановитий майстер загинув на 44 році життя, сповнений новими ідеями та творчими планами. Звичайно ж, ця версія спростовувалася багато років, може тому й садибу, яку так любили Мурашки, знесли у 1970-х роках, щоб стерти пам'ять про художника-імпресіоніста, знаного на теренах не тільки рідної України, але й Франції, Німеччини, Польщі…

Ось таку сумну, але повчальну історію розповіла нам невеличка вулиця у центрі нашої столиці….

1 ответ

  1. Звичайна вулиця, одна з багатьох... Сотні людей проходять нею щодня, не задумуючись про те, що "пам'ятає" вона про людей, що так само проходили нею одне, два, кілька століть тому. Чудова ідея "вдихнути" життя у вулицю, дізнавшись про іі історію, про колишній вигляд і призначення споруд, що на ній, про долю відомих людей, що іі населяли. Нездійснене у минулому може стати здійсненим у майбутньому... Мріі предків можуть стати реальністю нащадків. Історія всіх об'єднає...

Оставить комментарий

error: Content is protected !!