ТАЄМНИЦІ АНДРІЇВСЬКОГО УЗВОЗУ
Вітаю всіх! Сьогодні ми поговоримо про таємниці Андріївського узвозу, яких дуже багато. Я довго розмірковувала про що повідати, то ж вибрала п’ять, на мій погляд, найцікавіших.
- Мабуть, найбільше легенд можна почути про Замок Ричарда Левове Серце. Між іншим, ця назва з’явилася десь 45 років назад із легкої руки видатного киянина, письменника Віктора Некрасова, який відкрив узвіз та його історію для широкого кола громадськості.
Стоїть самотньо загадковий замок…
Ця будівля, зведена в стилі англійської неоготики, дійсно нагадує середньовічний замок. Кажуть, навіть, що тут побував легендарний англійський король в день його відкриття. Згідно ж з офіційними документами замок побудували як доходний дім в 1902-1904 роках для київського промисловця Дмитра Орлова.
Але після загибелі власника в 1911 його вдова продала будинок, щоб розрахуватися з боргами. Новий хазяїн почав здавати квартири, але мешканці швидко виїжджали з них, налякані дивними явищами, які траплялися в замку – тривалий час вони чули страшний стогін та завивання, неначе там оселилися привиди.
Пізніше, спеціалісти ретельно оглянули будівлю та дійшли висновку, що всі ці речі відбуваються через специфічну систему вентиляції та опалення. Але й наразі замок стоїть порожній, породжуючи багато легенд та міфів.
- Спустившись узвозом та повернувши ліворуч у невеличку вуличку, ви опинитесь у казковому місті-привиді під назвою Воздвиженка. Саме тут у старовинному урочищі Гончарі-і-Кожум'яки з 16 по 19 століття стояло поселення ремісників та були їхні майстерні.
На початку 21 століття горе-будівельники вирішили на його місці створити елітний район, при обговоренні проекту архітектори радили зводити невисокі 2-3 поверхові будівлі. Але ажіотаж розпочався такий, що про цю пораду просто забули. Прекрасне багатоповерхове дороге житло швидко розкуповували.
І ось вона пуста помпезна площа у центрі Воздвиженки…
А наразі вся ця краса йде на продаж
Місто, мабуть, й тут втрутилося в цей несправедливий процес, щоб завадити порушенню історичної справедливості. В нових будівлях почали відбуватися дивні речі – комунікації прокладалися важко, підвали затоплювалися ґрунтовими водами, сирість псувала фасади й квартири. І мешкати тут стало не тільки проблематично, а й неможливо, люди почали продавати своє житло, а інколи просто залишати його. У містечку неначе зупинився час, перетворивши його на безжиттєве та примарне існування.Наразі там гуляють перехожі та туристи, молодята та закохані, фотографуються на пам'ять на тлі чудових міських краєвидів та ніби іграшкових будиночків, співаки та поп зірки записують кліпи, режисери знімають епізоди різних фільмів…
- Місце розташування вулиці завжди вважалося загадковим та містичним. Наприклад, наші пращури вірили в те, що на Андріївському узвозі є вхід у паралельний світ, але ворота в нього відкриваються на одну мить тільки тоді, коли не існує часу, і ця мить настає о 00 годин 00 хвилин. Але як туди потрапити, а потім повернутися назад, ніхто не знає…
- У першій половині 19 століття узвіз мав погану репутацію, бо на ньому як гриби росли численні гральні та питні заклади, а також дома «під червовим ліхтарем». Ситуація змінилася на краще, коли інтелігенція – професура академій, письменники, музиканти, художники почали зводити тут свої маєтки. Поступово ці заклади зачинялися, а на їхніх місцях з’являлися майстерні кравців та модисток, шевців та ювелірів, крамнички та інші комерційні установи.
- У другій половині 19 століття на узвозі зводяться двоповерхові цегляні будинки. В одному з них (наразі № 22 на розі Андріївського узвозу та вулиці Воздвиженської) якийсь час мешкав Олександр Кошиць, видатний український диригент та етнограф. Будинок належав Івану Шатрову. Як пізніше стверджував Кошиць, у свій час Шатров придбав маєток у тих самих Серькових-Сірко, чию доньку Проню прославила на весь Київ та на всю вулицю п’єса М. Старицького «За двома зайцями». Таким чином, Проня Прокопівна була корінною мешканкою Андріївського узвозу…
Вже осінь на дворі, а вони все милуються…
На початку узвозу розташований пам’ятник персонажам комедійного фільму «За двома зайцями» Проні Прокопівні та Свириду Голохвастову, який після відкриття в 1999 році швидко перетворився у популярну локацію, де фотографуються туристи та закохані, а молодята залишають квіти….
4 Responses